На вулиці плюс 10. Субота. Хмарно, пронизує до кісточок холодний вітер. Сьогодні о 14-ій на стадіоні технікуму електронних приладів — тренування. Тут вчать американському футболу та його полегшеній версії флаг-футболу.

Зі старих „Вінницьких вовків” залишилося лише троє. Євген Олійник в команді вже майже 10 років. Він тренер. Асистенти тренера — Олександр Білоконь та Євген Хомин — грають в американський футбол більше п’яти років.

— Більше зі старих гравців нікого не залишилося, — розповідає Євген Олійник. — Хто поїхав, а хто просто відійшов від спорту. Восени 2007 року ми загорілися ідеєю поновити команду. Вирішили набирати нових людей, організувати нормальні тренування і грати.

Ані спонсорів, ані спеціальної форми. Тільки бажання грати. Сьогодні на полі не дуже зручно — багато води, багнюки. Через те, що не всі спортсмени мають спеціально призначене для цієї гри взуття — з шипованою підошвою — вони часто підковзуються і падають.

— Нічого, пачка прального порошку — і до завтра форма буде чистою. Завтра буде легше — тренуємось в залі, — Євген Олійник — оптиміст. — Але, немає сенсу йти до спонсорів, коли результатів нуль.
Зал “Вовки” знімають за власний кошт. Як розповідає Євген, поки що це не надто дорого — близько 60 гривень за 1,5 години. Немає грошей — доводиться тренуватись на “свіжому повітрі”. За “науку” ніхто гроші не бере. Зараз на тренування приходить у середньому 20 хлопців. Комусь тільки виповнилося 15, інші — дещо старші.

— У нас все набагато простіше, — пояснює Євген. — Це у Північній Америці, Західній Європі, щоб потрапити навіть у любительський американський футбол, треба пройти серйозне спеціальне тестування. У нас відбір проходить у процесі тренувань. Підходить будь-яка комплекція. Хто має більшу вагу, стоятиме в „стінці”. Легший — бігатиме з м’ячем.

Тому, зазначає Євген Олійник, не так вже й погано, що наразі форми для повноцінного американського футболу у спортсменів немає. Він переконаний, якщо її придбати за власний кошт — а задоволення це не з дешевих (близько 250 євро — один з найдешевших комплектів), тоді і стимул грати буде більший, та й до самої форми ставитимуться охайніше. До того ж, форму в Україні не продають, її треба замовляти за кордоном (хлопці замовляють у Голландії).

— Американський футбол, взагалі, дуже недешеве задоволення, — каже тренер. — Але це дуже видовищний спорт. Тому його так цінують за кордоном.
Наприкінці 90-х “Вінницькі вовки” були сильною командою. Тоді, пригадує Євген, який у „ВВ” прийшов за півроку після створення команди, у Вінниці були спроби створити навіть дівочу команду з флаг-футболу. Це — полегшена версія американського футболу. Гра неконтактна, тому гравці не вдягають спеціалізовану форму (її вага може сягати восьми кілограмів) — достатньо лише зірвати з гравця з м’ячем два прапорці, які чіпляються на пояс — і спробу зупинено.

На одну із останніх ігор у історії “Вовків” з Вінниці у столицю приїхали лише 14 спортсменів. Проти них грали 40 киян.
— Американський футбол — гра, в якій є достатньо високий ризик отримати травму, — пояснює Євген. — Саме тому й використовується так багато захисного спорядження. Відповідно, і на заміну повинно бути достатньо людей. В Америці команда зазвичай нараховує до 60-ти гравців. Тоді у Києві ми програли, але з мінімальним відривом у рахунку.

На тренуваннях — атмосфера дружня, втім, серйозна. Сказав щось нецензурне або неуважно ставишся до поставленого завдання — вся команда отримує покарання десятком віджимань. Іноді за одне тренування гравці намотують по пару сотень…

Така серйозність пов’язана із правилами гри — на змаганнях за нецензурний вислів, як за неспортивну поведінку, можуть або відсунути на 5 чи 10 ярдів або взагалі видалити гравця з поля. За умов обмеженої кількості гравців така умова може призвести до програшу.

Автор: Юлія Тарапата

Джерело: газета “Місто”.