Американський футбол в Україні

Американський футбол – чудовий вид спорту для мужніх та відважних людей, дуже динамічний і показовий для глядачів. В Україні батьківщиною американського футболу є східний регіон, місто Харків.

Нинішньому молодому поколінню юних любителів американського футболу в Україні навряд чи що-небудь скаже слово перебудова. Ймовірно, мало, що знають вони і про саме поняття перебудова, що характеризує переломний період в житті CCCP, коли вся наша країна переходила від так званого соціалістичного, або комуністичного ладу, до демократичного. Почався цей період перебудови в кінці 80-х, коли фактично прийшов кінець радянської влади. Саме тоді, на зламі епох, при зміні одного суспільного устрою на інший і з’явилася можливість відкрити дорогу американському футболу на радянську землю. Насолодитися прекрасним видовищем американського футболу – цим заморським, недоступним і навіть забороненим плодом – було дано небагатьом.

Скуштувати його, як, втім, і багато чого іншого в капіталістичному світі, могли лише обрані щасливчики, ті, хто у службових справах виїжджав в Америку. Правда, зрідка фрагменти матчів з американського футболу траплялися в кадрах зарубіжних кінострічок. Ось і все, чим в ті далекі роки міг почастувати радянських любителів спорту американський футбол.

Тим часом спроби спортивних менеджерів США показати американський футбол на наших стадіонах припинялися найбезжаліснішим чином спортивними державними організаціями, які вважали цей вид спорту неприйнятним для радянського народу.

Зародження американського футболу в СРСР бере початок з другої половини 80-х років, коли  в провінційному містечку Озерське, що під Челябінськом, у працівника заводу №22 ПО Маяк, Олександра Олександровича Ковригіна, громадського інструктора , який тренував хокейну команду «Зміна», народилася думка: розвивати американський футбол. 15 грудня 1987 пройшло перше, не тільки в Озерському, але і у всьому Радянському Союзі, тренування з американського футболу (пізніше цей день став вважатися днем ​​народження клубу «Федерали»). Але займатися цим видом спорту було не так просто, адже потрібно було відповідне екіпірування, яке в Радянському Союзі дістати було неможливо. Виручила стара хокейна форма і перероблені мотоциклетні шоломи.

Перша очна зустріч радянських глядачів з американським футболом сталася тільки навесні 1989 року. Тодішніх керівників партії і уряду вдалося таки переконати в тому, що нічого страшного в явищі американського футболу радянському народу не буде.

Перше очне знайомство з екзотичною грою справило сильне враження на цікаву столичну публіку, адже вона так багато чула про популярну заокеанську гру, але ніколи на власні очі її не бачила. Захопленню не було меж!

З початком перебудови і демократизації суспільства «зелене світло» було дано не тільки американського футболу, але і ще цілій низці нових видів спорту, таких як – бейсбол, гольф, бодібілдинг, армрестлінг. Так почалася нова ера в розвитку спортивного руху.

Первісток в Україні

До нас, в Україну, американський футбол прийшов в 1989 році, тоді в Харкові була створена перша команда «Атланти», на чолі якої стали Артур Мартиросян та Юрій Кірсанов. Вони колись були відмінними регбістами. До них прийшли багато з тих, хто раніше теж грав в регбі, причому грав дуже пристойно, виступаючи за команди вищої ліги. У цих спортсменів були гарні навички, які дозволяли їм швидко долучитися до американського футболу. Трохи пізніше до команди приєдналися важкоатлети, легкоатлети, борці-вільники.

Можна сказати, що історія команди Харківських атлантів – це історія виникнення американського футболу в Україні. Назву команди любителі американського футболу в Радянському Союзі почули тільки 26 вересня 1989 року, коли відбувся перший історичний матч між двома командами Радянського Союзу «Московськими ведмедями», які придбали вже деякий досвід з німецькими клубами, і зовсім ще новачками в цьому виді спорту «Харківськими Атлантами», які тоді вперше в своєму житті наділи захисну форму і спеціальну екіпіровку, яку їм позичили москвичі. Природно, футболісти з України поступилися в своєму першому матчі – 26: 0. І хоча харків’янам явно не вистачало технічних навичок, вони продемонстрували гарячий норов, стійкий характер і волю до перемоги. З того моменту і почався відлік історії нового клубу.

«Харківські Атланти» були не самотні у своєму прагненні долучитися до американського футболу, в березні 1990 р створена команда в Донецьку – «Зубри». Не маючи можливості роздобути амуніцію, першопроходці обходилися тим, що було під руками, а точніше – майже нічим. Тоді в Союзі у багатьох футболістів в ціні були мотоциклетні шоломи, але були вони далеко не у всіх. У правилах також розбиралися по ходу, в основному за допомогою відеокасет, а також поїздок на стажування в Москву, де на той час вже грали в американський футбол. Надалі з червня 1991 перейменована в «Скіфи», з листопада 1996 р «Скіфи-ДонНТУ».

У 1991 році пройшов перший і останній чемпіонат СРСР з американського футболу, в якому брали участь команди: «Мінські Зубри», «Московські Ведмеді», «Харківські Атланти», «Московські Орли», «Донецькі Скіфи», «Московські Маги». «Харківські Атланти» стали бронзовими призерами чемпіонату. В цьому ж році «Атланти» провели перші міжнародні ігри в Німеччині, здобувши в усіх іграх перемоги.

У 1993 році в Харкові пройшов перший чемпіонат України з американського футболу, в чемпіонаті взяло участь 5 команд: «Харківські Атланти», «Донецькі Скіфи», «Київські Яструби», «Харківські Козаки», «Черкаські Барси». Золоті медалі чемпіонату завоювали «Атланти».

У 1994 році футбольний клуб «Харківські Атланти» увійшов до складу 25 кращих команд Європи, і став срібним призером турніру чемпіонів європейських країн Арена Боул. В цьому ж році в Комітеті неолімпійських видів спорту зареєструвалася Українська Федерація Американського Футболу (УФАФ). УФАФ очолив президент донецьких «Скіфів» Олег Шутов. Метою федерації є не тільки проведення регулярного Чемпіонату України, а й розвиток дитячого і юнацького американського футболу в Україні.

Активно розвиватися футбол почав з 1996 року. З’явилася команда у Вінниці – «Вовки». Її засновниками є Фімін Олег і Авдєєв Ігор, які були одночасно і тренерами команди.

Для популяризації американського футболу в країні і ігрової практики футболістів керівництво федерації пішло за принципом Європи – почали проводити міжнародні турніри, товариські зустрічі між збірними командами європейських країн, збірними США не тільки в столиці України і в Донецьку, але і в інших містах України, де розвивається американський футбол.

У 1996 році змінилася система проведення національної першості. Команди вже грали за коловою системою – гра вдома і гра на виїзді. Щоб більше розбиратися в тонкощах гри і вдосконалення ігрової практики, дуже багато часу приділяли вивченню тактики і техніки, відпрацьовували прийоми і комбінації. Це було найголовнішим, адже фізичні кондиції у більшості гравців перебували на досить високому рівні. Запрошувалися тренери з батьківщини американського футболу, команди виїжджали закордон на товариські зустрічі в Австрію, Швецію, Німеччину, Америку.

З 1996 року УФАФ є повноправним членом Європейської федерації американського футболу.

Взимку 1998 року в Києві створено команду «Гепарди», надалі вона була перейменована на «Бомбардири». В цьому ж році канадський місіонер Ренді Фрізен за підтримки місіонерського руху «Християнство і спорт» та помічників Олександра Дмитрієва та Віталія Фурсова зі студентів створив в Ужгороді команду «Лісоруби». У Донецьку організувався клуб «Орли».

На сьогоднішній день в Україні існує близько 20 команд. Вони виступають в турнірах під патронатом Української Ліги Американського Футболу (УЛАФ).

Ліга УЛАФ – це не тільки чемпіонат, але і ціла система розвитку американського футболу країні. Команди Ліги – суперники на полі в боротьбі за золотий трофей УЛАФ – в тренувальному процесі активно допомагають один одному, проводячи спільні збори, кемпи, зустрічі.

При Лізі створені й активно функціонують дитячі та жіночі тренувальні групи з флаг-футболу – безконтактної версії американського футболу та черліденгу.

В українських клубах активно працюють іноземні, зокрема, американські тренери: вони і тренують, і грають в командах, додаючи в гру інтригу і масу яскравих моментів.