Лакрос

Лакрос – командна гра, в якій метою команди є забити гумовий м’яч в ворота противника, використовуючи для цього свої ноги і спортивний снаряд, частково схожий на ключку.

Історія виникнення

Лакрос дослівно перекладається з французької «la crosse» як «ключка». А сама гра була винайдена американськими індіанцями, які використовували її в якості підготовки воїнів, а також для мирного вирішення міжплемінних конфліктів.

Корінні американці звуть цей спорт не інакше, як «брат маленької війни» – настільки відмінну військову підготовку надавала ця гра. Дані археологічних досліджень говорять про те, що попередник лакросу користувався популярністю ще на початку XV століття в тих місцях, де зараз розташовується Канада. До складу команд в ті часи часто входили сотні людей, а довжина поля, використовуваного для гри, простягалася на сотні метрів, а то і кілька кілометрів.

Переселенці зі Старого Світу вперше дізналися про цю гру в XVII столітті, а вже з настанням XIX століття лакрос став широко розповсюджуватися серед жителів французької колонії Канада. Перша офіційна гра з лакросу відбулася там же, в 1867 році.

На Олімпійських іграх медалі з цього виду спорту розігрувалися лише двічі – в 1904 і 1908 роках. Після чого лакрос був скасований і включався в програму трьох Олімпіад тільки як показовий виступ. Обидва рази, коли ця гра вважалася олімпійською дисципліною, золото Олімпіади діставалося канадській збірній. У перший раз, в змаганнях з лакросу брали участь 36 спортсменів з 2-х країн, які розділились між собою на три команди, дві з яких були канадськими, а одна команда представляла США.

На наступних змаганнях були представлені вже дві команди, по одній від Канади і Великобританії. Проведений був лише один матч, в якому канадці в другий і в останній раз в історії лакросу завоювали золоті медалі.

Що таке лакрос?

Сучасні базові правила гри в лакрос передбачають участь 2 команд, кожна з яких складається з 10 або 6 чоловік. Головною метою гри, як уже згадувалося вище, є занесення м’яча в ворота противника, використовуючи спеціальний снаряд, що віддалено нагадує щось середнє між ракеткою і ключкою. Гру судять зазвичай відразу 3 суддів. Деякі правила залежать від виду лакросу.

Види гри і їх особливості

Сьогодні існує кілька варіантів лакросу, яких відрізняють один від одного розміри поля, кількість гравців і, власне, правила. Існує 2 основних класифікації гри в лакрос.

Залежно від місця проведення гри лакрос ділиться на:

  • Лакрос на полі

Класичний варіант гри, яка проводитися на великому полі на вулиці. У командах зазвичай по 10 чоловік.

  • «Лакрос в коробці» (міні-лакрос)

На відміну від гри на полі, міні-лакрос – гра проводиться в приміщеннях. Кількість учасників у кожній команді теж відповідає слову «міні» – по 6 осіб.

За складом команд розрізняють:

  • Чоловічий лакрос

В ході гри, правилами допускається проводити до 9 замін. Гра в чоловічий лакрос складається з 4-х 15-хвилинних періодів. Розміри поля для гри складають 100 метрів на 55 метрів, а ширина воріт представлена ​​1,8 метра. Відстань між воротами становить 72 метри.

  • Жіночий лакрос

У жіночому лакросі гра триватиме 2 періоди по 25 хвилин. Розмір поля і ширина воріт можуть не відрізнятися від тих, що представлені в чоловічому варіанті гри. Але ось відстань між воротами становить вже трохи більше, а точніше – 92 метри.

Сучасний лакрос

У світі створено понад тридцять національних асоціацій і союзів лакросу, більшість з яких розташовані на європейському континенті. Створені вони зовсім не так давно – лише в дев’яностих роках минулого століття. Можливо, саме тому лідерами в цій галузі є Канада і США, на сході яких лакрос вельми популярний.

У Канаді гра наділена статусом літнього виду спорту №1. Місцева асоціація в цій дисципліні вважається найстарішою в усьому світі, оскільки була заснована в 1867 році. Щороку в країні проводяться молодіжні та дорослі чемпіонати з лакросу в закритих приміщеннях, в двох перших дивізіонах, і чемпіонат серед третього дивізіону з лакросу на полі.

У Сполучених Штатах крім національної асоціації лакросу є команда «Iroquois Nationals», яка є представником індіанських племен в міжнародних змаганнях.

Невеликі об’єднання лакросу вже протягом довгого часу діють в Австралії та Англії. З настанням дев’яностих років стали з’являтися інші асоціації. Тепер вони є в двадцяти країнах Європи, а також в Південній Кореї, Японії, Нової Зеландії та інших державах. Всі входять до складу міжнародної організації, крім асоціацій в Китаї і Індії, які залишилися незалежними.